© Office of the President of Ukraine Мова йде про внутрішньополітичні наслідки для чинного американського лідера.
Війна проти Ірану та її економічні наслідки можуть завдати серйозного удару президенту США Дональду Трампу, пише The Guardian .
Трамп досі підбадьорений захопленням колишнього венесуельського лідера Ніколаса Мадуро. Швидка операція із захоплення Мадуро не тільки дала Трампу контроль над венесуельською нафтою та життєво важливими мінеральними ресурсами, але й дозволила йому чинити тиск на кубинський уряд, підвищуючи перспективу того, що Сполучені Штати можуть повалити комуністичний режим, який дошкуляє Вашингтону з 1959 року.
Трамп впевнений, що його спільна операція з Ізраїлем проти Ірану буде настільки ж успішною. Шквал іранських ракет і безпілотників, націлених на Ізраїль і арабських сусідів Ірану, не похитнув віру Трампа в його перемогу, незалежно від того, як він визначає цю “перемогу”.
Що б війна не зробила з енергетичними ринками, американська економіка витримає це.
“Короткострокові ціни на нафту, які різко впадуть, як тільки буде завершено знищення іранської ядерної загрози, є дуже малою ціною за безпеку та мир Сполучених Штатів і світу”, – сказав Трамп.
Відчуття непереможності Трампа також пояснюється тим, що його непередбачувана політика ще не завдала стільки шкоди, скільки спочатку передбачалося. Незважаючи на його тарифи, скорочення федеральних робочих місць, депортації іммігрантів і невпинні нападки на ФРС, ще кілька тижнів тому провідні економісти в Сполучених Штатах задавалися питанням, чи зможе економіка здійснити “м’яку посадку” після епохи високої інфляції.
Сполучені Штати, мабуть, є найбільш захищеною з основних розвинених економік від енергетичних потрясінь. Імпорт нафти значно скоротився, оскільки внутрішнє виробництво зросло з початку 2000-х років. Природний газ, внутрішня ціна якого в Сполучених Штатах менш чутлива до коливань світового ринку, відіграє більшу роль у постачанні енергії.
Сьогодні нафта забезпечує близько 38% енергії США, що майже на 10% менше, ніж під час нафтової кризи 1973 року, коли арабські нафтовидобувники припинили постачання до Сполучених Штатів, щоб покарати країну за підтримку Ізраїлю у війні Судного дня. Тим часом частка природного газу зросла з 30% до 36%.
Європейські ринки були вражені, коли Іран заблокував Ормузьку протоку, через яку проходить 20% світових поставок нафти, і коли Катар припинив видобуток зрідженого природного газу.
Але як би високо не піднявся Трамп, йому все ще загрожує поразка. Не військова поразка від того, що залишилося від збройних сил Ірану. Його може перемогти єдина сила, здатна зупинити американські військові авантюри: опір американської громадськості.
Війна проти Ірану була глибоко непопулярною з самого початку, що є незвичайним поворотом подій для нації, яка зазвичай підтримує відправку своїх солдатів на війну, навіть на сумнівних підставах. Економічні наслідки операції проти Ірану не сприятимуть її популярності в майбутньому.
І енергетична самодостатність не може повністю захистити Сполучені Штати. Ціна на нафту встановлюється на світових ринках, незалежно від того, з Техасу вона чи з Близького Сходу. Ціна на звичайний бензин у Сполучених Штатах вже злетіла до найвищого рівня з моменту вступу Трампа на посаду, перевищивши 3,50 долара за галон. Уряд США зараз прогнозує, що роздрібні ціни на бензин не повернуться до рівня 2025 року до осені 2027 року, тоді як роздрібні ціни на дизельне паливо залишаться вищими за “довоєнні рівні” принаймні до кінця наступного року.
Вантажники здебільшого перекладуть вищі ціни на споживачів. Фермери, зіткнувшись зі зростанням цін на паливо та добрива, перекладуть їх на ціни на продукти харчування. Роздрібні торговці та авіакомпанії також постраждають від зростання витрат на паливо.
Все це, безсумнівно, позначиться на березневих даних щодо інфляції, яка в лютому стабілізувалася на рівні 2,4% у річному обчисленні. І все це завадить Федеральній резервній системі знизити процентні ставки. Тим часом, високі ціни на газ, ймовірно, вплинуть на продажі улюблених американських позашляховиків.
Все це завдасть болючого удару по рейтингу схвалення Трампа.
Президент США розуміє ці ризики і робить все можливе, щоб знизити ціни на нафту. Адміністрація Трампа оприлюднила план страхування та супроводу танкерів через Ормузьку протоку, послабила нафтові санкції проти Росії та розглядає способи розширення видобутку нафти у Венесуелі, щоб заповнити будь-який дефіцит поставок.
Але цього буде недостатньо, щоб зупинити найбільший стрибок цін на нафту за три десятиліття. Або війна закінчиться, або США послаблять Іран до такої міри, що він більше не зможе загрожувати нафтовим танкерам, які проходять через Ормузьку протоку.
Судячи з публічних заяв, Трамп одночасно вірить, що зможе домогтися “безумовної капітуляції” від Тегерана, і що війна “практично закінчена”. Але його радники у Вашингтоні вже повинні були зрозуміти, що ви можете розбомбити країну вщент з повітря і все одно не виграти війну в довгостроковій перспективі. Ані Корпус вартових ісламської революції, ані сили Басідж не просто здадуть свою зброю. Незалежно від того, наскільки зруйнована інфраструктура в Ірані, тисячі озброєних бійців залишаються на землі, здатні відбивати і підтримувати ворожий режим у Тегерані.
Трамп міг би відмовитися від вимоги “безумовної капітуляції”, вигадати альтернативні підстави для оголошення перемоги і повернути американський флот додому. Але це навряд чи виглядало б добре для нього. Як варіант, Трамп міг би розгорнути наземні війська, варіант, який він не виключав. Або він міг би продовжити бомбардування, перейшовши на цивільні об’єкти, як тільки він закінчить знищення військової інфраструктури Ірану.
Але жоден з цих підходів не буде швидким, а це означає, що економічні наслідки війни, ймовірно, будуть довготривалими. І Трамп може усвідомити, що, як би легко не було захопити Мадуро, така “ліквідація” лідерів американських супротивників не обов’язково є виграшною стратегією в усьому світі.
Раніше Reuters повідомляло, що боротьба між різними таборами всередині Білого дому змушує Трампа змінювати свої публічні заяви про хід війни з Іраном. Його помічники сперечаються про те, коли і як оголосити перемогу, незважаючи на те, що конфлікт поширюється по всьому Близькому Сходу. Деякі чиновники і радники вже попереджають Трампа, що несприятливі економічні наслідки можуть перетворитися на політичні втрати, в той час як прихильники жорсткої лінії тиснуть на американського президента, щоб він продовжував війну.
WSJ також повідомляла, що радники Трампа в приватному порядку закликають президента США шукати “план виходу” з війни з Іраном, побоюючись політичної реакції. Хоча багато хто з консервативної бази Трампа все ще підтримує операцію, є побоювання, що тривала війна може виснажити цю підтримку.
У той же час повідомлялося, що адміністрація Трампа відхилила спроби союзників на Близькому Сході почати дипломатичні переговори про припинення війни. Відсутність інтересу до переговорів як з боку Вашингтона, так і з боку Тегерана свідчить про те, що сторони готуються до тривалого конфлікту.