© EPA/ AARON SCHWARTZ / POOL And Greenlanders are happy.
Президент США Дональд Трамп заявив, що Північноатлантичний альянс буде “дуже задоволений” результатом його ініціатив щодо Гренландії, наполягаючи на необхідності встановлення американського контролю над островом, про це він сказав під час зустрічі з репортерами в Білому домі.
За словами Трампа, Вашингтон і союзники по НАТО, імовірно, зможуть досягти рішення, яке задовольнить усі сторони.
“Я думаю, ми щось з’ясуємо, і НАТО буде дуже задоволене, і ми будемо дуже задоволені”, – сказав президент, відповідаючи на питання про те, чи загрожує його позиція розколу Альянсу.
Трамп знову заявив, що Сполучені Штати потребують Гренландію “з міркувань національної безпеки” і “для безпеки всього світу”. Він висловив упевненість, що події навколо острова будуть “дуже хорошими для всіх”, і вкотре наголосив на своїй ролі в зміцненні НАТО, заявивши, що “ніхто не зробив більше для Альянсу”, ніж він.
Коментуючи заяви самих гренландців про їхнє небажання ставати частиною Сполучених Штатів, Трамп сказав, що не спілкувався з ними безпосередньо.
“Я не розмовляв з ними. Коли я це зроблю, я впевнений, що вони будуть у захваті”, – зазначив американський президент.
Він також сказав, що в найближчому майбутньому заплановано “багато зустрічей” щодо Гренландії, в тому числі на полях Всесвітнього економічного форуму в Давосі, куди Трамп вирушає сьогодні ввечері. “Я думаю, що все складеться досить добре”, – додав він.
Водночас Трамп підтвердив, що не братиме участі в екстреному саміті країн “Великої сімки”, який запропонував скликати президент Франції Еммануель Макрон. За словами Трампа, він вважає за краще вести переговори з “людьми, які безпосередньо залучені” до ситуації навколо Гренландії.
Президент США відхилив запрошення Макрона до Парижа для участі в позачерговій зустрічі G7, зазначивши, що його французький колега “не залишиться на посаді надовго”, натякаючи на закінчення президентського терміну Макрона в 2027 році.
Олексій Їжак, завідувач відділу Національного інституту стратегічних досліджень, відкладає на полиці історичні прецеденти, європейські запобіжники та сценарії, які мають вражаючий вигляд лише на перший погляд. У своїй статті “Гренландія – це не Аляска чи Венесуела: що заважає США повторити старі територіальні трюки”, він обговорює межі влади, європейський фактор і важливість голосу самих гренландців.