© EPA/AMIR HAMJA / POOL Очікується публічна церемонія на площі біля мерії.
У ніч на 1 січня Зоран Мамдані, демократичний соціаліст і перший мер-мусульманин в історії міста, був приведений до присяги як міський голова Нью-Йорка. Він став наймолодшим політиком, який обійняв цю посаду, і під час церемонії тримав руку на Корані, про це повідомляють CNN і The New York Times.
Мамдані, 34 роки, іммігрант з Уганди, проводив кампанію, зосереджуючись на кризі доступного житла в Нью-Йорку, обіцяючи створити загальну програму догляду за дітьми, заморозити орендну плату для приблизно двох мільйонів орендарів і зробити міські автобуси “швидкими та безкоштовними”.
Мамдані був приведений до присяги одразу після опівночі на закритій церемонії на платформі покинутої станції метро на Манхеттені. Це місце закрите для відвідувачів і є однією з 28 оригінальних станцій метро Нью-Йорка, які були відкриті у 1904 році. Публічна церемонія очікується на площі біля мерії у четвер вдень. Очікується, що захід відвідають щонайменше 4000 людей, зокрема відомі прогресивні лідери.
Як зазначає CNN, амбітна програма Мамдані викликала певний скептицизм. Він запропонував обкласти податками заможних, щоб оплатити свої ініціативи, але це можна зробити лише за підтримки законодавчого органу штату та губернатора. І хоча Мамдані обіймає посаду в період загального економічного зростання в місті, висока вартість життя тисне на нью-йоркців з робітничого класу.
“Мер Зоран Мамдані представляє широке коло демографічних показників, яких раніше не було у вищому керівництві Нью-Йорка: виходець з Південної Азії, міленіал, мусульманин”, – пише NYT.
Як сталося, що в самому серці ліберальної Америки все частіше лунають тези, сприятливі для Кремля? Чому Україна зникає з порядку денного для деяких західних лівих, а Ізраїль перетворюється на символ “світового зла”? Новий мер Нью-Йорка Зоран Мамдані, який обійняв посаду 1 січня, молодий, харизматичний і досить ідеологічний. Але його погляди на Ізраїль і Україну несподівано перегукуються не стільки з сучасними лівими теоріями, скільки зі старими радянськими кліше та сучасною російською пропагандою. Чому в цій картині демократичні держави раптом стають “імперіями зла”, а авторитарні режими “жертвами”?
Читайте про тривожні збіги та джерела цієї логіки в статті Анни Бродської-Кроткіної, голови програми славістики у Вашингтонському та Ліському університеті у Вірджинії (США), “Молодий мер Нью-Йорка та стара московська пропаганда. Як Кремль формує ліві погляди на Україну та Ізраїль”.